ТУРКІТ, КОТУ,

Туркіт, коту, м. Стукъ, шумъ. Желех. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 296.

Смотреть больше слов в «Грінченку. Словарі української мови»

ТУРКАВКА, КИ, →← ТУРКІВ, КОВА, ВЕ

T: 176